Як знайти піднесення і більше ніколи його не втрачати
Піднесення раніше асоціювалося тільки з творчою роботою, але тепер стало зрозуміло, що будь-яка дія має відбуватися виключно з часткою натхнення. Але воно не відвідує нас 24/7, інколи його потрібно пошукати, інколи – дати йому час.
Піднесення та творчість з чого починається?
Багато речей у житті робляться абсолютно інтуїтивно без піднесення, часто поза правилами і шаблонами, іноді всупереч людській думці. Тому підтримку добре шукати в книжках, які невипадково потрапляють до рук. Не варто ділити людей на представників творчих і нетворчих професій – ми всі творці. Творці свого життя, своєї професії, своєї справи. Саме ми визначаємо ті важливі моменти, які формують наше життя. Ми їх створюємо. А хтось воліє чекати, щоб вони сталися. Ми всі народжуємося з натхненням жити і творити, воно всередині нас. Але в якийсь момент чомусь шукаємо його навколо.
Піднесення як його зберегти?
Щоб піднесення ніколи не покидало вас, наповнюйте своє життя яскравими подіями, що запам’ятовуються. “Створюйте визначальний момент, який проведе розділову лінію між Старим Ти і Новим Ти”, – ідеться в книжці “Сила моментів” (The Power Of Moments) братів Чіпа і Дена Хіза. Автори розповідають про незвичайні моменти, що змінюють наше життя і нас самих, про те, як їх організувати і як ними користуватися. Саме в цій книжці я знайшла підтвердження моєї філософії життя – немає більшого натхнення, ніж натхнення змінювати себе і своє життя.
Тож знайти піднесення – це знайти себе, практикувати сміливість і мужність відкривати себе наново. Насамперед – для себе самого і, звісно ж, для інших. Як то кажуть, variety is the spice of life – зміни надають гостроти життю.
Нові цілі
Це можуть бути ділові, особисті або спортивні цілі. Я ніколи не пишу їх на папері, вони візуалізуються в голові. Я візуалізую їх досягнення, підшукую відповідні картинки, фіксую свої почуття й емоції, майже святкую їх досягнення.
Пам’ятаю, як 2017 року я поставила собі за мету пробігти перший марафон у Швейцарії, до того ж гірський. Усі півроку підготовки в голові була чітка картинка: засніжені вершини гір, яскраве сонце, я на фініші з медалькою і келихом Prosecco. Ця картинка надихала вставати щодня рано, вдягати кросівки і бігти тренувальний крос, керувати своїм часом, делегувати завдання, закінчувати проєкти і засинати з мрією. Марафони навчили грати довго, фокусуватися на важливому і потрібному, контролювати емоції та насолоджуватися життям.
Піднесення – це вогник, що освітлює темряву сумнівів, підштовхуючи нас до висот, де мрії розцвітають у власні реальності