Які якості важливі для досягнення успіху
Багато хто вважає, що в успішності людини ключову роль відіграє високий коефіцієнт інтелекту. Дійсно, IQ може вплинути на академічну успішність.
СЕО великих компаній, які набрали найздібніших випускників, нерідко дивуються. Чому продуктивність нових співробітників ідеально вписується в криву Белла (нормальний розподіл продуктивності в колективі): хтось працює краще, хтось гірше, більшість тримається серединки? Хіба не повинні всі генії бути на однаковому – “елітному” – рівні?!
Ні. Дослідження показують, що IQ менш важливий для досягнення успіху, ніж прийнято вважати. Ось якості, які часто не беруть до уваги, і які відіграють головну роль у здатності досягати свого.
Самоконтроль
Часто ми самі – найбільша перешкода на шляху до успіху. Здатність керувати власною поведінкою незмінно відбивається на наших цінностях і цілях.
Класичним підтвердженням цьому слугує знаменитий Стенфордський “зефірний” експеримент. У цьому дослідженні психологи пропонували маленьким дітям солодощі. І повідомляли: подарунок можна з’їсти просто зараз або почекати 15 хвилин, поки експериментатор вийде і повернеться в кімнату, а потім отримати нагороду в подвійному розмірі – два зефіри замість одного.
Пізніше вчені простежили, як учасники експерименту росли і яких успіхів досягали. З’ясувалося, що ті, хто був здатний терпляче чекати подвоєння нагороди, у майбутньому краще вчилися, отримували вищі зарплати і були менш схильні до ожиріння, ніж ті, хто з’їдав зефір одразу ж.
Стенфордський експеримент довгі роки вважався еталонним підтвердженням того, наскільки важливий самоконтроль для життєвого успіху. Але кілька років тому деякі його висновки були оскаржені. Опоненти повторили дослідження за участю набагато більшої кількості дітей, ніж у вихідному випадку. Причому їх вибрали з сімей із різним рівнем доходу.
Виявилося, що самоконтроль, як і подальша успішність таких дітей, тісно пов’язаний не стільки з рисами характеру, скільки із соціальним становищем батьків. Сини та доньки заможних мам і тат частіше знаходили в собі сили терпляче чекати на подвоєння зефіру – просто тому, що регулярно отримували солодощі вдома і не бачили в них великої цінності. А ось учасники з незабезпечених родин з’їдали частування одразу ж. У дорослому віці діти багатих батьків були успішнішими за бідних, що теж не дивує.
Утім, спростовані висновки зефірного експерименту ще не означають, що заперечена важливість самоконтролю. Не принципово, з якої саме причини ви здатні керувати своєю поведінкою. Принципово лише те, що ця здатність справді є одним із найважливіших чинників успіху.
Самоконтроль схожий на м’яз. Його так само можна зміцнювати, зокрема створюючи необхідні для цього умови. Тренуйтеся говорити “ні”, наприклад, коли ловите себе на бажанні зайти в соцмережі в робочий час або покласти в тарілку зайву порцію. Вчіться керувати своєю поведінкою щодня. Уміння контролювати себе в чомусь одному пошириться на всі сфери вашого життя.
Витримка
Психолог Анджела Дакворт вивчала риси характеру успішних людей із найрізноманітніших сфер: офіцерів і студентів військової академії Вест-Пойнт, учасників National Spelling Bee, вчителів-новачків із неблагополучних районів, продавців у приватних компаніях. Виявилося, що їх усіх об’єднувала одна риса – витримка.
Якщо самоконтроль – це вміння справлятися з різноманітними спокусами, то витримка – це стійкість, яку людина проявляє, стикаючись із фізичними та психологічними складнощами. Це риса, що є важливою частиною так званого мислення зростання. Пояснити можна так.
Психологи виокремлюють два стандартні алгоритми, за якими ми мислимо і живемо. Люди з фіксованим мисленням упевнені, що вони такі, які є, і це не змінити. За такого підходу, зазнавши невдачі, людина відступає. Вона щиро вважає, що її здібностей і сил не вистачить для перемоги, а отже, нема чого й старатися.
Мислення зростання змушує діяти інакше. Людина впевнена, що з кожною спробою, нехай навіть провальною, вона наближається до успіху і здобуває майстерність. Професорка Стенфорда Керол Двек, авторка багатьох досліджень на цю тему, стверджує: коли ми не кидаємо розпочате, а наполегливо шукаємо шляхи розв’язання проблеми, мозок активно розвиває нові нейронні зв’язки.
Мислення зростання – це більше ніж позитивне мислення. Психолог Келлі Макгонігал вважає, що новостворені нейронні зв’язки знижують реакцію організму на стрес. А що менше ви нервуєте, то ефективніше справляєтеся з життєвими проблемами.
Виховання витримки вимагає терпіння і послідовності. Однак стійкість можна розвивати й простими щоденними діями. Наприклад, спробуйте навчитися жонглювати. Або почніть приймати холодний душ щодня. Завзятість, яку ви виростите в собі, допоможе стати успішнішим і в інших сферах життя.
Емпатія
Емпатія – це здатність відчути себе на боці клієнта або людини, з якою ви зараз спілкуєтеся.
Різні точки зору нерідко стають причиною конфлікту. Емпатія дає змогу зрозуміти погляди та мотиви опонента і таким чином знижує напругу. Це різниця між “Я думаю, ви помиляєтеся” і “Я розумію, про що ви”. Якщо перша фраза змусить вашого візаві зайняти оборонну позицію, то друга запрошує поговорити щиро і конструктивно.
У кожного з нас є великий потенціал для співпереживання і розуміння співрозмовників. Відкриття дзеркальних нейронів доводить: усі ми біологічно здатні до емпатії. Поспостерігайте за кимось віч-на-віч – і ви гостро відчуєте його біль і переживання.
Знання про власну вроджену емпатію – ключ до успіху. Почніть відстежувати свої почуття. Давайте їм визначення. Подумки описуйте свій досвід – так, ніби берете інтерв’ю у самого себе. У міру того як ви краще пізнаєте власне “я”, ви почнете тонше й інтуїтивніше розуміти, що переживає хтось інший.
І найголовніше. Демонстрована вами емпатія показує людям, що ви не байдужі, що вас хвилює їхній досвід. Пам’ятайте слова Теодора Рузвельта: “Людям байдуже, скільки ви знаєте, доти, доки вони не дізнаються, наскільки вам не байдуже”.
Здоровий глузд
Здоровий глузд був визначений учасниками опитування як “здатність виокремити головне з проблемного питання, прийняти й вирішувати найважливіші елементи в проблемній ситуації, а не зупинятися або відволікатися на незначні деталі”.
Інше визначення здорового глузду було виокремлено, як “здатність вчитися на досвіді і потім застосувати ці уроки для подальшого досвіду”.
Здоровий глузд розглядають як ядро всіх особистих якостей людини, що дає їй змогу ставати дедалі ефективнішою протягом часу.