Чим для нас небезпечна самотність
Самотність – корінь багатьох проблем, пов’язаних із ментальним здоров’ям і соціальним благополуччям. Але, схоже, ніхто не розуміє, як про неї говорити і як їх вирішувати. І хоча самотність широко поширене явище, ми досі мало знаємо про те, як і чому вона виникає.
Нижче, ми вам розповімо чим небезпечна може стати для нас самотність …
Що ми знаємо про самотність:
Самотність поширена в західному світі.
Безліч досліджень у США та Європі показують, що від 30 до 60% людей відчувають самотність або зізнаються, що не мають щоденних значущих контактів з оточуючими. Дивно, але молоді люди називають себе самотніми частіше, ніж літні.
Самотність шкідлива для нас.
Автори досліджень стверджують, що вона скорочує тривалість життя так само, як паління 15 сигарет на день. Мені завжди здавалося досить безглуздим вести таку статистику, але суті це не змінює: самотність шкідлива для здоров’я і фізично, і психічно. Вона підвищує ризик розвитку тривоги і депресії. У самотніх людей більше проблем із серцем і тиском і слабша імунна система.
Що ми не знаємо про неї:
Чому вона виникає?
Самотність впливає на країни західного світу не так, як на інші. Є багато теорій, чому це відбувається, але чітких відповідей досі немає.
Одні вважають, що вся справа в західній культурі індивідуалізму, яка надає менше значення сім’ї чи суспільству. Інші звинувачують урбанізацію та культурні норми, які заохочують володіння власним житлом, окреме проживання, самостійну роботу тощо.
Дехто вказує на демографічні зміни: люди рідше заводять дітей, частіше переїжджають із міста до міста і проводять менше часу зі старшими людьми. А дехто звертає увагу на занепад релігійності, стверджуючи, що історично релігія була ядром людської спільноти і духу товариства.
Будь-яка з цих причин може бути правдою. Або всі вони.
Як із ним впоратися?
Онлайн-зв’язок за допомогою пристроїв здається поганою заміною для моральної підтримки, яку ми отримуємо в оточенні інших людей. Соцмережі та відеоігри схожі на дієтичну газовану воду для нашого ментального добробуту – за смаком нагадують реальне спілкування, але не дають жодних емоційних «калорій». І в даному випадку це погано, тому що ми «голодуємо».
Самотність одночасно залежить і від якості, і від кількості наших соціальних взаємодій. Нам потрібно не тільки часто бачити людей, яких ми знаємо, а й відчувати певний ступінь близькості та довіри щодо них.
При цьому подекуди ведеться боротьба з самотністю. Наприклад, у Великій Британії призначили «міністра у справах самотності». А в Данії домоглися успіху, просуваючи систему спільного проживання, коли пенсіонери і молоді сім’ї, яким потрібна допомога з дітьми, ділять один житловий простір і можуть підтримувати один одного.
Загалом самотність все одно залишається вагомою проблемою. Причому настільки, що фармацевтичні компанії навіть замислюються про те, чи можуть вони створити ліки від самотності так само, як створили антидепресанти (будь ласка, тільки не це).
Але це все ще не пояснює, чому я вважаю самотність прихованим коренем багатьох соціальних і культурних проблем.
Яку загрозу несе в собі самотність:
З погляду психології ми соціальні тварини. Ми черпаємо більшу частину сенсу свого життя і свого призначення зі стосунків з оточуючими або з нашої передбачуваної ролі в суспільстві загалом.
Ми настільки сильно потребуємо спілкування з іншими людьми, що наша здатність формувати функціональні переконання про самих себе і світ навколо тісно пов’язана з нашими стосунками. Емпатія як м’яз: якщо її не використовувати, вона слабшає.
Саме тому, коли ми раз за разом спостерігаємо за тим, що рухає фанатиками, конспірологами та екстремістами, ми виявляємо постійну самотність. Відкидання і соціальна ізоляція радикалізують людей. Коли людина позбавлена прихильності та розуміння, вона чіпляється за ілюзорні ідеї про революцію і порятунок світу, щоб знайти відчуття мети.
Самотність робить людей сприйнятливими до презирства та роздробленості, що призводять до розпаду функціональних суспільств аж до екстремізму та насильства.
Якщо коротко, то суть ось у чому. Коли ми відрізані від соціальних контактів, які дають нам змогу співпереживати одне одному і «заземлюватися», єдиним способом зрозуміти світ стає прийняття радикальної установки «все або нічого». Дотримуючись цих поглядів, ми починаємо бачити необхідність у рішучому поваленні статусу-кво. Ми уявляємо себе або жертвами обставин, або рятівниками суспільства.
Можливо, це і є головна загроза соціальних мереж. Вони необов’язково роблять нас більш самотніми, егоїстичними або озлобленими. Вони просто дають змогу самотнім, егоїстичним і озлобленим людям самоорганізуватися і бути почутими, як ніколи раніше.