Венеція за 3 дні
Як не банально це звучить, але Венеція – унікальна! І не тільки завдяки своєму розташуванню на воді, а й екстраординарній концентрації пам’яток архітектури, витворів мистецтва та атмосфері, які майже не змінилися навіть під впливом часу і сучасного технологічного прогресу. Місто немов живе в паралельному світі, і важливу роль у “консервації” Венеції послужило її острівне розташування.
Історія міста почалася у V-VI століттях із заселення острова Торчелло. Згідно з легендою, у V столітті, рятуючись від набігів варварів, жителі римського містечка Альтіно знайшли притулок на острові, а вже 639 року туди переніс свою резиденцію і єпископ.
Кожен сантиметр землі, нині забудований будинками, церквами, палацами, свого часу був осушений, забиті палі з альпійської модрини і зведені фундаменти, а потім і самі будівлі.
Сучасна Венеція займає площу трохи більше ніж 7 км і розташована на 118 островах (включно з Сан Джорджіо і Джудекку), з’єднана 418 мостами і розділена 160 каналами.
До речі, тільки три з них носять горде ім’я “канал” – це Великий Канал, що розрізає місто на дві частини, Канал Джудекка, яким проходять круїзні лайнери, і Канал Канареджо, що проходить уздовж єврейського гетто в однойменному кварталі.
До складу міста входять також острів склодувів Мурано, острів рибалок і мереживниць Бурано. Крім цих трьох островів, Венеції належать Лідо ді Венеція, Пеллестріна, Сан П’єтро ін Вольта, Чертоза, Сан Еразмо, Маламокко та інші.
День 1. Огляд Сан Марко
Площа Сан Марко
Усі площі у Венеції носять ім’я Кампо, крім найважливішої – Сан Марко. Наполеон, уперше побачивши її, вимовив: “Але ж ця площа – найелегантніша вітальня Європи”, що, втім, надалі не завадило йому розграбувати Венецію і зруйнувати близько сорока її старовинних палаців.
За часів розквіту Республіки тут знаходилося політичне і релігійне серце Венеції, і всі будівлі, що оточують її, так чи інакше пов’язані з органами правління. Тут відбувалися найважливіші святкування та церемонії, дожі, духовенство та народ збиралися на спільну молитву Святому Марку.
На площі Сан Марко знаходяться:
- Колони Святого Марка і
- Святого Теодора
- Палац дожів
- Міст зітхань, старі та нові в’язниці
- Собор Святого Марка
- Годинникова вежа
- Старі та Нові Прокурації, на першому поверсі яких є кілька кафе, зокрема і знамените кафе “Флоріан”.
Ала Наполеоніка - Бібліотека Сан-Марко
- Монетний двір
- Дзвіниця і лоджетта
- З боку лагуни видно головну браму міста – дві колони, на одній з яких височіє статуя Святому Теодору, ранньому покровителю міста, а на другій – Святому Марку в образі крилатого лева.
Як і належить могутній Республіці – перше враження, яке справляють на новоприбулих, мало бути незабутнім, ні в кого не повинно було виникнути ні найменшого сумніву в багатстві та славі Венеції!
Палац дожів
Назва палацу походить від резиденції дожа, глави Венеціанської республіки. Як і собор Святого Марка, Палац Дожів будувався і прикрашався багато століть. Перша його будівля, побудована 810 року, була фортецею зі стінами і вежами, з усіх боків оточена водою. Але під час повстань фортеця була зруйнована.
А в XII столітті на її місці спорудили палац. Нинішня ж будівля здебільшого була побудована між 1309 і 1424 роками. У 1400-1404 роках було закінчено фасад, що виходить на лагуну, а 1424 року і той, що виходить на площу Святого Марка.
Палац був істотно пошкоджений під час пожежі 20 грудня 1577 року. Під час подальшої реставрації було вирішено залишити будівлю в колишньому готичному стилі, замість того, щоб змінити її на більш сучасний.
Нині будівля є музеєм.
Міст зітхань
Міст зітхань один із найзнаменитіших у світі. Він був побудований Антоніо Конті 1602 року і прикрашений у бароковому стилі. Міст з’єднує будівлю Палацу дожів, у якому розташовувався зал суду і будівлю в’язниці.
“Зітхання”, від яких і отримав назву міст – це зовсім не зітхання закоханих, а сумні зітхання засуджених, яких під вартою вели цим критим мостом, і вони востаннє кидали свій погляд на Венецію.
Собор Святого Марка
Головний собор Венеції та одна з найбільш відвідуваних визначних пам’яток міста. Був заснований у IX столітті, а нинішнього вигляду набув до кінця XV століття.
Справжня перлина внутрішнього оздоблення – купольна золота мозаїка (4000 м), виконана у візантійському стилі з муранського скла на біблійні теми.
У соборі зберігаються мощі апостола Марка, глави апостолів Якова і Тита, мощі мученика Ісідора і безліч стародавніх реліквій, що потрапили до собору після розграбування хрестоносцями Константинополя 1204 року. До них належать квадрига на західному фасаді, “золотий вівтар” візантійської роботи та образ “Мадонна Нікопея”.
У 1987 році собор серед інших венеціанських пам’яток увійшов до числа об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Годинникова вежа
“Оролоджо” (“годинник”) – або Годинникова вежа – була побудована в останньому десятилітті XV століття.
Зверніть увагу на бронзові статуї старого і юнака, що б’ють у дзвін: перший за кілька хвилин до закінчення години, другий – за кілька хвилин після її початку, символізуючи в такий спосіб час, що минув, і майбутнє. Трохи нижче Святий Марк в образі крилатого лева з розкритою книгою – символ мирної Венеції.
Нижче – Богородиця з немовлям Христом, ліворуч і праворуч від неї – ніші, з яких 2 рази на рік на Вознесіння і на Богоявлення (6 січня) виходять на уклін янгол і маги, і, нарешті, – розкішний синьо-золотий годинник на 24 ділення, багато прикрашений емаллю й позолотою. За годинником, окрім часу, можна дізнатися поточний знак зодіаку і фазу місяця.
Із Годинниковою вежею пов’язана така легенда. Замовнику так сподобалося творіння майстрів, що він наказав виколоти їм очі, щоб вони не змогли повторити свого творіння.
Старі Прокурації
Прокурації – це три з’єднані історичні будівлі на площі Святого Марка у Венеції, побудовані над аркадами. Будівництво останньої будівлі було завершено під час окупації Венеції Наполеоном.
Старі Прокурації розташовані в північній частині площі – це двоповерхові будівлі, зведені в XII столітті для розміщення контор і апартаментів прокурорів.
Нові Прокурації розташовані в південній частині площі Сан Марко. Їх будували з метою збільшити площу для контор і закінчили 1640 року.
Старі та Нові Прокурації спочатку мали крила на західній стороні площі, які були розділені невеликою церквою. У 1810 році на їхньому місці побудували нове крило – для резиденції Наполеона.
Верхні поверхи будівлі сьогодні займає Музей Коррер – одна з основних визначних пам’яток Венеції. Заснований 1830 року, музей є найкращим із венеціанських історичних і божественних зібрань.
Бібліотека Marciana
Була побудована в 1537-1554 роках за проектом Сансовіно. Дві білосніжні будівлі з ренесансною витонченістю звернені фасадом на Великий канал, прикрашені скульптурами і ліпниною. Найбільша і найважливіша бібліотека Італії має у своєму розпорядженні понад 13 тисяч найцінніших рукописів, а книжкам і зовсім немає рахунку. З початку XVII століття бібліотека отримувала обов’язковий примірник кожної книги, надрукованої у Венеції. Серед шедеврів колекції – два списки “Іліади” V і VI століть, а також перша надрукована у Венеції книга.
Дзвіниця
Дзвіниця, що зметнулася в небо на 100 метрів, стала домінуючою спорудою на площі Сан Марко, зібравши в єдину композицію будівлі Прокурацій, собору і палацу Дожів.
Завершена в XVI столітті, вона одразу набула статусу символу міста, а венеційці не без поваги назвали її il padrone di casa (“господар дому”). На її вершині розташувався золотий ангел, що вказує напрямок вітру. Спочатку дзвіниця навіть виконувала функцію маяка – вночі нагорі запалювали вогонь. 1609 року саме тут Галілео Галілей демонстрував дожу Леонардо Дона зоряне небо через телескоп.
Слов’янська набережна Riva Degli Schiavoni
Свою назву набережна бере від мешканців Ск’явонії – так венеціанці називали перші завойовані ними землі – Славонію і Дальмацію. Ремісники, торговці та моряки з тих країн швартували вздовж набережної кораблі і тут же заснували свою школу.
Згодом набережна стала відігравати найважливішу роль у житті міста. У цю частину міста приходили всі судна, саме тут зустрічали імператорів, принців, послів. З цієї причини площа і набережна мали зачаровувати своєю красою і бути візитною карткою багатої і красивої Венеції.
Пройшовши повз Міст Зітхань набережною в бік Арсеналу, повз калле Албанезе, і далі повернувши ліворуч, ми потрапимо на кампо Сан-Заккаріа.
Сан-Дзаккаріа
Скромна за розміром площа свого часу була релігійним центром величезного значення. Крім церкви, де зберігаються мощі Святого Захарія, батька Іоанна Хрестителя, тут розташовувався монастир бенедиктинок для дочок найвисокопоставленіших і найшляхетніших венеціанських родин.
Саме цей монастир пожертвував наділ землі для будівництва базиліки Сан Марко. І саме черниці цього монастиря пошили і вручили дожу шапку “корно дукале”, що згодом стала офіційним головним убором глави республіки.
У церкві поховані 8 дожів Венеції. Тут же знаходяться святі реліквії – мощі Афанасія Олександрійського і частка Святого Хреста.
Повернувши ліворуч, ми дійдемо до церкви Сан-Джорджо-деї-Гречі – православного храму, одного з небагатьох у Венеції. Церкву було побудовано 1530 року, після заснування грецької колонії у Венеції. Церква цікава чудовими фресками, нахиленою дзвіницею і колодязем у дворі із зображенням Георгія Побідоносця.
У напрямку Слов’янської Набережної розташована лікарня-притулок для сиріт Pietà (Милосердя). Якщо придивитися, можна побачити таблицю з погрозами на адресу батьків, які кидають дітей.
Останнім пунктом у нашому маршруті стане Церква Делла П’єта. Вона була побудована архітектором Антоніо Массарі. У цій церкві виступали вихованки сирітського будинку. А в період з 1703 по 1740 роки сам Антоніо Вівальді викладав їм музику.
День 2. Острови Венеціанської Лагуни
Торчелло
Незвичайний день, проведений у лагуні з чарівним фоном – Венецією. На вас чекає “круїз” серед островів із відвідуванням Мурано, Бурано і Торчелло.
Міст Диявола, трон Аттіли, найдавніші храми з візантійсько-венеціанськими мозаїками, дзвіниця з фантастичною панорамою, будинок закоханих… Зупиніться на обід у знаменитій Locanda Cipriani, де творив Ернест Гемінґвей, який описав острів на сторінках роману “За річкою, в тіні дерев”.
Бурано
Острів мереживниць і рибалок. Вважалося, що незвичайно яскраво забарвлені будиночки вже здалеку вказували дорогу рибалкам, які поверталися з моря. Острів всесвітньо знаменитий мереживами, ляльками, гобеленами і найкращими рибними ресторанами.
З мереживом пов’язана дуже красива історія, але про це ви почуєте під час екскурсії. Незвичайно колоритне місце!
Мурано
Сюди багато століть тому перенесли виробництво венеціанського скла, щоб надійніше приховати від сторонніх очей секрети ремесла і вберегти Венецію від можливих пожеж. Можна відвідати майстерні та поспостерігати за склодувами в процесі роботи, дізнатися історії, пов’язані з легендарною майстерністю.
На острові розташована церква святих Марії та Донато. Спочатку (у VII ст) церква була присвячена Марії, але 1125 року з острова Кефалонія було привезено мощі Святого Донато, таким чином церква отримала подвійне ім’я.
День 3
Міст Ріальто
Rivus Altus – “високий берег”. Дійсно, ця частина Венеції вважається не тільки найвищою точкою міста, а й центром лагуни.
Саме тут уже в XI столітті утворився комерційний центр міста, а головний міський ринок знаходився там же, де ми його бачимо і сьогодні. Аж до XIX століття це був єдиний міст через Великий Канал.
По обидва його боки розташовані набережні, назви яких походять від товарів, які на них вивантажували.
Тут же можна помилуватися найстарішими палацами міста – Ca’Loredan і Ca’ Farsetti, і старовинною церквою Сан-Джакомо-ді-Ріальто.
Йдучи з площі Сан Марко під крилом Наполеона, ми вийдемо на торгову вулицю класу люкс – тут розмістилися бутіки найкращих модних будинків світу.
Далі – паралельно Великому Каналу з збудованим уздовж нього найкращими палацами. Так венеційці хизувалися між собою багатством, а тепер більшість із них – чотири-, п’ятизіркові готелі.
Сан-Моїзе
Церква Сан-Моїзе (італ. Basilica di San Moise) – помпезна барокова церква. Її фасад був прикрашений такою кількістю скульптур, що в XIX столітті його стан навіть викликав тривогу через велике навантаження. Було вирішено фасад полегшити, і частину прикрас і скульптур демонтували навмисно. Іноді церкву Сан-Моїзе називають найбільш незграбною спорудою Венеції.
Вівтарна картина, що зображає Мойсея, який отримує десять заповідей, висічена з каменю Генріхом Мейрінгом. У нефі церкви знаходиться могила шотландського фінансиста Джона Лоу, а також безліч картин XVII і XVIII століть.
У пресвітерії знаходяться дерев’яні різьблені сидіння хорів, датовані XVI століттям. У капелі ліворуч – картини “Таємна вечеря”, яку приписують Пальмі Молодшому, і “Обмивання ніг” Якопо Тінторетто.
Санта Марія Дель Джильо
Церкву було засновано 966 року, пізніше перебудовували. Складається з низки ніш зі статуями і барельєфами, розташованими між іонічними і коринфськими колонами. Біля входу до церкви видно шість стилізованих кам’яних карт, що представляють міста Іракліон, Корфу, Падую, Рим, Спліт, Задар.
Єдина у Венеції картина Рубенса – “Мадонна з немовлям та Іоанном Хрестителем” – зберігається саме в цій церкві.
За церквою Сан Мауріціо далі видніється “Падаюча вежа Венеції”, побудована в XIII столітті разом із церквою і монастирем Сан Стефано. Нахил з’явився після землетрусу XVI століття.
На площі Сан Стефано з однойменною церквою – одним із найкращих прикладів готичної архітектури у Венеції. Церква є справжньою скарбницею: картини, скульптури роботи Якопо Тінторетто, Бартоломео Віваріні та П’єтро Ломбардо.
Церква Санта Марія Делла Салюте
Одна з найвідоміших церков Венеції, яку напевно не раз бачили на фото.
Церква присвячена Святій Марії і зведена на честь завершення епідемії чуми 1630-31 років архітектором Бальдассаре Лонгена. Подейкують, він отримав від свого батька таємні знання Кабали, і базиліка наповнена відповідними символами і знаками. Поруч із церквою було збудовано монастир, також за проектом Бальдассаре Лонгена, де 1742 року Казанова вивчав фізику.
Щороку 21 листопада місто святкує річницю звільнення від чуми. Венеційці приходять до церкви тимчасовим дерев’яним мостом, щоби здійснити молитву і просити Мадонну позбавити від хвороб або про допомогу для хворої людини.
Головний фасад прикрашений роботами скульптора Tommaso Rues мармуровими статуями чотирьох євангелістів. Цікавим є таке трактування втілення Бога в Христі, як всеосяжного духу, що матеріалізувався в земній сфері й уособлює союз чотирьох стихій: вогню, води, землі та повітря. Христос оточений апостолами, кожен з яких представляє один знак зодіаку і належить до однієї з чотирьох стихій.
Матвій (ангел) – символ духу – уособлює стихію повітря, його знак – Водолій.
Марк (лев) уособлює стихію вогню, його зодіакальний знак – Лев.
Лука (бик) символізує землю, і його знаком є Телець.
Іоанн (орел) належить до стихії води, і його зодіакальний знак – Скорпіон.
Базиліка Del Santissimo Redentore
Церква Спасителя (Redentore), побудована в XVI столітті на честь подяки Богові за порятунок міста від епідемії чуми, яка вибухнула у Венеції в 1575-1576 роках і знищила до третини населення міста.
Уже майже п’ять століть, кожної третьої неділі липня, Венеція відзначає цю подію.
Джудекка заповнюється венеціанцями завдяки понтонному мосту, що з’єднує острів з іншою частиною міста. У суботу ввечері традиційно запускається феєрверк.
Ще до завершення будівництва до храму потягнулися віряни. З 21 липня 1577 року кожної третьої неділі липня Понтонний міст з’єднує Джудекку з іншою частиною міста.
Навпроти Джудекки знаходиться острів Сан Джорджіо Маджоре.
Базиліка Di San Giorgio Maggiore
Плодом безперечного генія архітектора Андреа Палладіо у Венеції стала церква Сан-Джорджо Маджоре (термін “маджоре” використовується, щоб відрізнити її від однойменної церкви на острові Сан-Джорджо в Алга). Розташована вона на острові Джудекка, навпроти Сан Марко, серця Венеції.
Колишня будівля монастиря бенедиктинців, що сягає Х століття, була зруйнована землетрусом 1223 року. Будівництво сучасної будівлі було завершено 1576 року, за винятком фасаду, завершеного пізніше архітектором Скамоцці. У церкві зберігаються картини Тінторетто, зокрема й “Таємна Вечеря”. Дзвіниця датується 1791 роком.
Нині Базиліка перебуває під управлінням невеликої громади ченців-бенедиктинців, які продовжують жити в одній із найстаріших частин абатства.
За окремим запитом, крім церкви, можливе відвідування і монастиря.
Собор Санта-Марія Глоріоза деї Фрарі
Собор Санта-Марія Глоріоза деї Фрарі за значущістю і популярністю стоїть одразу ж після Базиліки Сан Марко. Дзвіниця Базиліки також посідає друге почесне місце, її висота – 70 метрів, вища тільки дзвіниця собору Святого Марка – 99 метрів.
Венеційці називають базиліку Фрарі – на честь францисканців (католицький чернечий чернечий орден, що жебракує).
Свій сучасний вигляд церква отримала 1443 року, завдяки архітектору Ніколо Пізано. Базиліка побудована в стилі італійської готики. Фасад будівлі прикрашений уже у венеціансько-візантійському стилі.
Тут ви можете побачити чудову роботу Донателло (єдину у Венеції) – статую Іоанна Хрестителя, знамениті полотна Тиціана “Мадонна Пезаро” і “Вознесіння Діви Марії” (тут же і похований художник), пам’ятник дожу Джованні Пезаро, хрест із зображенням Христа, виготовлений у ХІІІ ст., кришталеву вазу зі Святою Кров’ю Христовою (вважається, цю вазу отримала Марія Магдалина після Розп’яття Христа). Вас напевно вразять 124 дерев’яні крісла з вирізаними на них ликами святих і надгробок Канови, в якому зберігається серце великого майстра.
Базиліка San Giovanni E Paolo
Церква Сан-Джованні і Паоло вважається найбільшою спорудою міста. У Сан-Джованні і Паоло поховані 25 доджів, а також багато відомих діячів Венеції: Ораціо Бальоні, Джентіле Белліні, Джованні Белліні та інші.
Поруч знаходиться Колишня Скуола Гранде ді Сан Марко і пам’ятник Бартоломео Коллеоні роботи вчителя Леонардо да Вінчі.
Гетто
Раніше це була маловідома зона в районі Каннареджо. Усе змінилося 29 березня 1516 року, коли венеціанський Сенат постановив: “Необхідно об’єднати всіх євреїв в одному місці”. Так на обгородженій і охоронюваній території міста народилося перше у світі єврейське гетто.
Слово “гетто” походить від венеціанського gheta – так на венеціанському діалекті називали “ливарний цех”. Згодом слово видозмінилося, стало вимовлятися як “гетто” і набуло сучасного значення.
Територія, передана євреям, була невеликою, що призвело до будівництва венеціанських “хмарочосів”. На ніч ворота гетто зачинялися і залишати його мали право тільки лікарі.
Сьогодні тут знаходиться Музей єврейського мистецтва, дві синагоги і єврейська бібліотека Ренато Маестро.
Круїз Великим Каналом
Великий Канал, або Каналаццо, як його називають венеціанці. Головна вулиця Венеції завдовжки 3 км і 800 м, завширшки від 30 до 70 м, глибиною 5 м. Уздовж неї вишикувалися найкрасивіші палаци міста – демонстрація найбільшого багатства, яке дісталося Венеції на згадку про колишню велич міста.
Головна “артерія” Венеції ділить її на дві частини: Ультра (Сан Поло, Санта Кроче і Дорсодуро) і Читра (Сан Марко, Кастелло і Канареджо). Звиваючись у формі перевернутої літери S, канал проходить крізь усе місто і закінчується біля пьяцетти Сан Марко.
Найкраще почати прогулянку від залізничного вокзалу Санта Лючія. Ви побачите всі чотири мости, перекинуті через Великий канал, церкви і палаци. Ось лише деякі з них: Сан-Джеремія фондако деї Турки, палаццо Вендрамін-Калерджі, палаццо деї Камерленгі, палаци Долфін-Манін, Бембо, Лоредан, базиліка Санта-Марія делла Салюте.
Круїз завершиться біля парадних воріт міста – площі Сан Марко!
Корисні поради туристам у Венеції
Порада 1: Погода
Погода тут дуже непередбачувана, тому важливо, щоб ви були оснащені всім необхідним для будь-якої ситуації, незалежно від сезону. Завжди краще мати з собою парасольку або плащ, а також взуйте зручне та улюблене взуття на низькому ходу і приємної прогулянки!
Порада 2: Підготовка
Щоб заощадити час, добре ставити точні цілі та заздалегідь підготувати маршрут. Маршрут краще прокласти вулицями, менш завантаженими потоком туристів: у зонах з обмеженим доступом часто скупчується багато людей і формуються довгі черги туристів, що повільно просуваються.
Порада 3 Гондоли:
Зверніть увагу на незаконних гондольєрів! Якщо ви вирішите спробувати гострі відчуття від поїздки в гондолі, краще зверніться до офіційних компаній, які часто запускають цікаві рекламні акції.
Порада 4: Де поїсти у Венеції недорого і смачно
Що стосується харчування, то відомо, що їжа у Венеції має тенденцію до досить дорогих цін. На додачу до різних фаст-фудів, щоб поїсти дешево і швидко, рекомендується вдаватися до таверн або готелів, що пропонують так звані робочі обіди (pranzo di lavoro).
Ось хороший список таких закладів:
- Trattoria alla Rampa (Адреса: Fondamenta Sant’Anna, 1135, Castello, 30122 Venezia, Italia, Тел. +39 041 528 5365);
- Le Spighe (Адреса: Via Giuseppe Garibaldi, 1341, 30122 Venezia VE; Тел. +39 041 523 8173);
- Trattoria Dalla Marisa (Адреса: Cannaregio, 652, 30171 Venezia VE; Тел. +39 041 720211);
- Pastry Bar Puppa (Адреса: Calle dello Spezier, 4800, 30121 Canareggio, Venezia VE; Тел. +39 041 476 1454).